Робити вибір між відмовити чи погодитися нам доводиться постійно. І буває складно чесно відповісти продавцю консультанту, що пропонує товар у ТЦ: «Ні, мені це не подобається»; подрузі яка просить якусь річ: «ні, я тобі не дам»; або родичу благаючому про послугу: «ні, я не робитиму це». А іноді сказати «ні» важко роками і тоді залишаємося ся на зненавидженій роботі, щоб не засмучувати колегу; живемо в деструктивних відносинах, щоб не робити боляче партнеру; не переїжджаємо від мами, щоб вона не образилася і багато інших прикладів кожен може знайти у себе.
Неможливість сказати «ні» це означає неможливість бути вільним, справжнім, природнім. Підстроювання під інших робить вас тихим і непомітним зі своїм “Я”, що дає на деякий час відчуття безпеки, мирного співіснування. Але при цьому миру в душі немає, постійно поганий настрій тому що доводиться робити те, що не подобається. Діючи з почуття обов’язку перед іншими ви розумієте, що зраджуєте себе, не задовольняєте своїх глибоких потреб. І якщо ви тут, значить шукаєте новий спосіб взаємодії зі світом.
І перший ваш крок це усвідомлення, що всередині вас не дає виразити своє “ні”.
Дайте собі хвилину на відповідь, коли ви кажете «ні», то ви переживаєте себе яким?
Найчастіше відповідають «поганим» і «незручним», винним і тим, хто боїться засудження, покарання, відкидання. Якщо у вас схожа відповідь це означає, що вами керує програма закладена у дитинстві «послухайся, виправдай очікування старших і буде тобі добре». Тільки добре чомусь не стає, хоч би скільки не намагалися залишатися «хорошою дівчинкою» (хлопчиком). Прагнення всім догодити та сподобатися забирає багато енергії та веде до хронічної втоми та напруги у відносинах з людьми. Звідси бажання звинуватити всіх у «токсичності», втекти у самотність і поставити життя на паузу. Іноді це навіть початок розвитку депресії.
Щоб навчитися говорити “ні” невідповідним обставинам і вийти з “дитячої програми” необхідно переосмислити деякі переконання
1. Вам важливо визнати, що ви справді незручна людина для інших. Більше того, ви і самі собі незручний. Наприклад уявіть, ось лежите ви під тепленькою ковдрою і дивитися цікавий фільм і так вам затишно добре, але раптом захотілося в туалет. Організм взагалі не до речі це бажання видав, тепер треба вставати, вилазити з тепла, йти, відриватися від перегляду захоплюючого сюжету і ще ряд дій… Погодьтеся, будь-яке ваше «хочу» передбачає, що треба залишити зону комфорту і вирушити за бажаним. І це може бути навіть приємним процесом, але точно незручним.
Коли ви народилися, то своїми діями і бажаннями напевно нервували та завдавали клопоту батькам. Просто при цьому вам забули сказати: “так, так було, але це ніяк не зменшує твоєї цінності, крихітко”. Це відповідальність дорослих розуміти, що з появою малюка з’являються турботи і це вибір того хто запрошує у цей світ. Еволюційна програма виживання дає дитині силу змусити батьків (плачем, криком та іншим проявом) задовольнити його потреби. Повірте, ваша цінність не визначається поведінкою інших людей, тобто незалежно подобалася предкам возитися з вами чи ні, ви як носій життя це скарб. Коли на глибокому рівні це відчуєте, то звичка підлещуватися зникне. Звичайно, з дитинства вам могли давати інші вербальні та невербальні послання: «якби не ти, то нам було б краще», «будь слухняним інакше ти нам не син» і тощо. Є низка сформованих установок, що стоять за стратегією «безвідмовності» та почуттям хронічної провини. Їх кожну окремо можна виявити на консультаціях із психологом та позбутися.
2. Розвивайте у собі чітке розуміння «хто я» і «чого хочу», це дає відчуття психологічного зростання, право на рівноправність. Частіше ставте собі запитання «Який фільм Я хочу подивитися, а який хоче партнер?», «Куди Я хочу піти гуляти і куди кличе подруга?», «Що Я хочу з’їсти і яку страву наполегливо пропонує офіціант?» Фокусуйтеся на своїх відчуттях у тілі, а не на тому яке враження справите на інших (колись ви усвідомите, що в оточуючих ви «вшили» свою маму і намагаєтесь не засмутити її)
3. Прийміть як факт, що ви така сама людина, як і всі інші – і ваш психологічний розмір не більше і не менше за них.
Якщо, сказавши «ні», ви боїтеся гніву у свій бік, то згадайте що ви не менше того, хто просить і вже морально давно виросли претендувати на «свій шматок пирога». Ви не двомісячний сосунок і зуби у вас вже є, щоб кусати і пережовувати. У прямому та переносному значенні слова. Але також ви не більше того, хто вас про щось просить. І досить зарозуміло вважати, що ви можете своєю відмовою зруйнувати іншу людину. Він сам вибере як відреагувати на ваше «ні», не вирішуйте за нього який досвід життя йому потрібен. Ваша доросла відповідальність у іншому – знайти відповідну словесну форму відмови, де проявите повагу до почуттів іншої людини.
Для цього дотримуйтесь простого правила
- Відмовляючи, говоріть про себе та свої почуття, а не про візаві
- Покажіть, що ви розумієте прохання співрозмовника і його переживання
Зауважте різницю: 1. «Я дуже педантично і акуратно ставлюся до речей, люблю коли вони завжди на місці, хвилююся, щоб не зіпсувати, тому щоб зберегти свій спокій я не дам тобі цю книгу. Я розумію, що тобі було б зручніше та легше не шукати її в іншому місці і не купувати, а взяти в мене. Вибач, не можу тобі у цьому допомогти» і 2. «Чого я маю тобі давати? Ти не обережний, забрудниш, порвеш, тобі не можна довіряти»
У першому випадку немає звинувачень та ґрунту для зіткнення, максимум співрозмовник подумає, що ви дивний. Можливо образиться, поставтеся з розумінням до його почуття, дайте час переживанню. У другому – перехід на особистості та висока ймовірність, що це запустить конфлікт.
Для закріплення ще один приклад як може звучати відмова. Припустимо, ви дівчина якій закоханий хлопець пропонує стосунки, але у вас нічого всередині не відгукується. Як красиво сказати йому “ні”, використовуючи вже знайоме правило.
– «Мені приємно, що з багатьох жінок ти вибрав мене. Я назавжди збережу в серці добрі спогади про тебе. Дякую, що подарував любов, для мене це ціно. Дуже шкода, але мені нема чим відповісти тобі взаємно»
Красива відповідь, як і загалом красиві відношення це там, де ви з гідністю поставитися до себе та до іншого. І це тільки покращує стосунки, робить їх «прозорими» простими і від цього легкими. Не рожево солодкими, а в природньо кольорових тонах, де є місце смутку і радості, близькості і окремості.
Ваше “ні” це повага до свого та чужого часу, планів та очікувань. Замість тягучого туманного “можливо” тверде ясне “ні” дозволяє сконцентруватись на новому і рухатись далі більш ймовірним шляхом.
Якщо при відмовах вам важко витримувати складні почуття (вину, сором, образу), варто разом з психологом більше розібратися в цьому
